Говорити делікатно, діяти коректно: правила комунікації з незрячими людьми

Передусім — особистість

Під час комунікації з людьми, які мають порушення зору, на першому місці має бути повага до неї, а не акцент на особливостях здоров’я. Коли спілкування коректне, позбавлене упереджень та побудоване на повазі й делікатності, воно стає природним і безбар’єрним.

Рекомендації та детальні поради, які допоможуть дотримуватися цього підходу.

Мова як основний інструмент взаєморозуміння

• під час зустрічі назвіть себе та людей поруч, якщо це доречно, а також коротко опишіть місце, де перебуваєте;
• при спілкуванні з групою незрячих людей, щоразу називайте ім'я того, до кого саме говорите;
• завжди звертайтеся безпосередньо до людини, а не до її супровідника;
• якщо читаєте текст для людини з порушенням зору, спочатку поясніть, що саме будете читати, і не пропускайте інформацію без прохання про це;
• якщо ви хочете зачитати щось незрячій людині — не змінюйте манеру свого мовлення, говоріть своїм звичайним голосом й не замінюйте читання переказом;
• уточніть, як зручніше комунікувати, адже хтось віддає перевагу телефонним розмовам, інші — голосовим чи текстовим повідомленням, які зчитує програма екранного доступу;
• не запитуйте про причину порушення зору у незрячої людини, якщо ви не досить добре з нею знайомі — їй може бути некомфортно про це говорити;
• якщо ви їсте разом у закладі — скажіть, яку страву приносять, де вона стоїть і що є в тарілці. Не кладіть нічого на тарілку без попередження;
• надсилаючи голосове повідомлення зробіть коротку паузу після початку запису, тому що під час його відтворення завершується озвучення даних з екрана, через що перші слова вашого послання людина може не почути, якщо ви записуватимете з перших секунд;
• інформацію про те, що відбувається довкола, незрячі люди сприймають за допомогою слуху, проте якщо відбувається щось важливе, але незрозуміле на слух, — опишіть це.

Що говорити — і чого треба уникати

ні “помацайте” — так “подивіться”;

ні “я відведу Вас”, — так “я можу сходити з Вами, якщо ви не проти”;

ні “там” — так “праворуч від вас на відстані метра”;

ні “ось тут” — так “перед вами біля краю столу”, “перед вами на рівні колін”;

ні “сюди” — так “до дверей за пів метра праворуч”;

ні “візьміть це” — так “можете взяти кружку, вона на столі перед вами, ручка повернута ліворуч”;

ні “перед вами” — так “перед вами приблизно на один крок”;

ні “тримайте” — так “я тримаю папку, зараз передам вам до рук”;

ні “там попереду” — так “за два кроки перед вами дверний отвір”;

ні “поверніть сюди” — так “поверніть праворуч/ліворуч”;

ні “ось цей стілець” — так “стілець стоїть перед вами ліворуч, на відстані пів метра”;

ні “пройдіть сюди” — так “пройдіть три кроки вперед до столу”;

ні “обережно” — так “сходи починаються через крок”, “перед вами поруччя на рівні руки”;

ні “тут високий поріг” — так “перед вами поріг, приблизно 10 сантиметрів заввишки”;

ні “там вільно” — так “праворуч від вас вільний прохід шириною приблизно метр”.

Незрячі люди орієнтуються в просторі за допомогою тростини або інших допоміжних засобів, тому не торкайтеся їх і не переміщуйте без дозволу. А собака-поводир — це частина навігації та безпеки людини, а не просто домашній улюбленець. Не варто без дозволу гладити його, відволікати, гратися й давати команди.

Дотик і супровід: як діяти правильно

• якщо маєте бажання потиснути руку — попередьте про це;
• запропонуйте допомогу у супроводі, щоб людина могла зорієнтуватися, але не наполягайте на цьому;
• запитайте “Чи зручно вам, якщо я стану зліва/справа?” або “У якому темпі вам зручніше рухатися?”;
• слідкуйте, щоб двері, вікна чи дверцята меблів були зачинені й не завдали шкоди людині під час пересування. Також звертайте увагу на предмети, що можуть розбитися;
• попереджайте про перешкоди — сходинки, пороги, бордюри, низькі гілки, зміну поверхні під ногами;
• за столом запропонуйте незрячій людині безпечне місце, де немає гарячих напоїв чи крихких предметів;
• не намагайтеся силоміць посадити людину, підштовхуючи до стільця. Опишіть, де стоїть стілець, і покладіть її руку на його спинку;
• при спуску або підйомі на сходах незряча людина має взяти вас під руку, а ви маєте покласти іншу її руку на поручні. Далі, виконавши цей алгоритм, підіймайтеся або спускайтеся сходами.

Порушення зору можуть бути різними: від слабкозорості до повної незрячості. Хтось розрізняє світло і тінь, а хтось лише кольори й контури предметів. Але кожен із них живе, спілкується, навчається, працює, відпочиває й будує та втілює плани.

Завдання оточуючих — навчитися правильно комунікувати, не ігноруючи й не акцентуючи на особливостях незрячих людей, а враховувати й поважати їх.

Мінветеранів