Визнання людини недієздатною: що потрібно знати

Якщо людина через хронічний, стійкий психічний розлад не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, суд може визнати її недієздатною особою. Такий механізм передбачений Цивільним кодексом України (ЦКУ) для захисту прав та інтересів самої особи. Разом із фахівцями системи безоплатної правничої допомоги розповідаємо, як він працює.

Визнати фізичну особу недієздатною може лише суд. Для цього необхідно встановити наявність хронічного, стійкого психічного розладу, через який людина не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

Під час розгляду справи суд оцінює докази, зокрема медичні документи, висновки експертів, результати судово-психіатричної експертизи, показання свідків та інші матеріали.

Подати заяву до суду можуть:

- члени сім’ї;

- близькі родичі, незалежно від спільного проживання;

- орган опіки та піклування;

- заклад з надання психіатричної допомоги.

Судовий збір за подання такої заяви не сплачується. Водночас якщо суд встановить, що заявник діяв недобросовісно або без достатніх підстав, на нього можуть покласти судові витрати.

У справах про визнання фізичної особи недієздатною її інтереси обов’язково представляє адвокат. Держава гарантує такій особі безоплатну правничу допомогу, а адвоката призначає система БПД. Самостійно звертатися для цього не потрібно — відповідний механізм передбачений законом.

Фізична особа вважається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду. Водночас якщо від часу виникнення недієздатності залежить питання дійсності шлюбу, договору або іншого правочину, суд може визначити у своєму рішенні день, з якого особа визнається недієздатною (ст. 40 ЦКУ). Таке рішення ухвалюється з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану людини.

Після визнання фізичної особи недієздатною над нею встановлюється опіка.

Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яка письмово погодилася виконувати ці обов’язки. Перевага зазвичай надається людям, які перебувають із підопічним у сімейних або близьких відносинах, з урахуванням особистих стосунків та можливості виконувати обов’язки опікуна.

Водночас закон визначає випадки, коли особа не може бути опікуном або піклувальником (ст. 64 ЦКУ). Зокрема, ними не може бути людина, позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені, а також особа, інтереси чи поведінка якої суперечать інтересам підопічного.

Опікун представляє інтереси підопічного та вчиняє від його імені правочини. Однак закон встановлює при цьому певні обмеження. Наприклад, опікун, його чоловік або дружина та близькі родичі не можуть укладати з підопічним договори, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Також опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного чи брати зобов’язання поруки від його імені (ст. 68 ЦКУ).

Для вчинення окремих правочинів опікуну необхідний дозвіл органу опіки та піклування (ст. 71 ЦКУ). Без такого дозволу він, зокрема, не може:

1) відмовлятися від прав на майно підопічного, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;

2) видавати письмові зобов’язання від імені підопічного;

3) вчиняти правочини щодо іншого цінного майна.

Якщо недієздатна фізична особа завдасть якусь шкоду, то відшкодовувати її повинен опікун або заклад, який зобов'язаний здійснювати нагляд за цією особою (ст. 1184 ЦКУ).

У разі смерті опікуна недієздатної особи, яка завдала шкоди, або відсутності в опікуна майна та за наявності майна у недієздатної особи, відшкодування шкоди може бути здійснено за рахунок майна цієї недієздатної особи.

Якщо опікун не може надалі виконувати свої обов’язки або виникають інші підстави, передбачені законом, питання його звільнення вирішується у встановленому порядку (ст. 75 ЦКУ), після чого може бути призначений новий опікун.

Нагадуємо: отримати консультацію щодо порядку визнання фізичної особи недієздатною, необхідних документів, встановлення опіки та подальших дій можна у системі безоплатної правничої допомоги.

Детальніше про це — на сайті системи БПД за посиланням https://is.gd/nLVIeA або за телефоном 0 800 213 103.

Інформація станом на 02.06.2026

Міністерство юстиції України