Правочини за участю малолітніх: що потрібно знати батькам

До 14 років діти хоч і можуть бути учасниками цивільних правовідносин, проте перелік правочинів, які дозволено їм вчиняти, є дещо обмеженим. Малолітні особи, відповідно до норм Цивільного кодексу України, вправі самостійно укладати лише дрібні побутові угоди, тобто ті, котрі відповідають їхньому фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість.

Правочин, який вчинено малолітньою особою поза межами її правових можливостей, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або тим із них, з ким вона проживає, або опікуном. Погодженою вважається домовленість, щодо якої дорослі протягом 1 місяця не заявили претензії іншій стороні. Якщо ж схвалення не відбулося, такий правочин є нікчемним, тобто не створює юридичних наслідків.

Разом із тим суд за зверненням заінтересованої особи може визнати правочин чинним, якщо буде доведено, що його укладення відповідало інтересам малолітньої особи та принесло їй користь.

У випадку, коли однією зі сторін правочину була повністю дієздатна фізична особа, вона повинна повернути батькам, усиновлювачам або опікуну все отримане від малолітньої особи за таким правочином. Крім того, дієздатна сторона зобов’язана компенсувати завдані збитки, якщо під час укладення правочину їй було відомо або вона могла припускати, що інша сторона є малолітньою.

Зі свого боку, батьки, усиновлювачі чи опікун малолітньої особи повинні повернути дієздатній стороні все отримане за правочином у натурі. Якщо ж повернення речі неможливе, відшкодовується її вартість відповідно до цін, що діють на момент компенсації.

Якщо ж правочин був укладений між двома малолітніми особами, кожна з них має повернути іншій усе одержане. Коли повернути майно неможливо, обов’язок із відшкодування його вартості може бути покладений на батьків, усиновлювачів або опікуна, якщо буде встановлено, що втраті майна чи укладенню правочину сприяла їхня винна поведінка.

Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції