Як оформити батьківство, якщо дитина народжена у шлюбі, але від іншого чоловіка

На практиці трапляються ситуації, коли подружжя фактично припинило сімейні відносини, однак юридично шлюб ще не розірвано. Наприклад, не встигли оформити розлучення або затягнули з цим процесом. Водночас у житті вже виникають нові стосунки і дитина народжується від іншого чоловіка.

Сімейним кодексом України (далі – Кодекс) встановлено, що права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (стаття 121).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини.

Також походить від подружжя дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним (частини 1–2 статті 122 Кодексу).

У таких випадках дружина записується матір’ю, а чоловік (колишній чоловік) – батьком дитини (стаття 133 Кодексу).

Що потрібно зробити, аби в актовому записі про народження був вказаний саме біологічний батько?

Згідно з ч. 3 статті 122 Кодексу подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо чоловік, який перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, не може особисто з’явитись до органу державної реєстрації актів цивільного стану для подання такої заяви, то його заява, яка підтверджує, що він не є батьком дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, може бути подана через представника або надіслана поштою. Повноваження представника мають ґрунтуватись на нотаріально посвідченій довіреності (пункт 19 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (далі – Правила)).

Таким чином можуть подати заяву про визнання батьківства біологічний батько та матір, якщо не можуть це зробити особисто.

Як вирішується спір про батьківство?

Якщо неможливо домовитися, це питання може бути врегулювано у судовому порядку.

Так, відповідно до статті 129 Кодексу особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред’явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Крім того, згідно зі статтею 136 Кодексу особа, яка записана батьком дитини, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується. Але оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Таким чином, питання визначення батьківства може бути врегульоване як у добровільному порядку через орган державної реєстрації актів цивільного стану, так і у судовому порядку – залежно від наявності згоди між сторонами.

Інформація станом на 06.04.2026

Міністерство юстиції України