Хто є членом сім’ї загиблого військового: правова позиція Верховного Суду

Війна загострила чимало юридичних питань. Одне з них — кого слід вважати членом сім’ї загиблих військових і хто має право на статус, пільги та виплати. Часто родичі переконані: якщо подружжя давно не проживало разом і не вело спільного життя, то шлюб фактично припинився. Але чи так це з точки зору закону?

Сьогодні у рубриці «Судова практика» розбираємо показову постанову Верховного Суду від 5 листопада 2025 року (справа № 550/394/24), яка дає чітку відповідь на це питання.

Суть справи

Батько загиблого військовослужбовця звернувся до суду з вимогою встановити юридичний факт, що:

- шлюб між його сином та дружиною був фактично припинений ще з серпня 2021 року;

- на день загибелі синову дружину не можна вважати членом сім’ї загиблого.

Аргументи батька-позивача були наступними:

• подружжя давно не проживало разом;
• не вело спільного господарства і бюджету;
• дружина сама подала позов про розірвання шлюбу, який на день загибелі не встигли розглянути, а після загибелі подала заяву, щоб залишити позов без розгляду;
• у позові вона прямо писала, що «сім’я перестала існувати»;
• після загибелі військового вона користується статусом вдови і претендує на державні виплати.

Батько вважав це несправедливим і таким, що порушує його права як члена родини загиблого.

Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій?

І районний, і апеляційний суди відмовили у задоволенні позову.

Ключова аргументація: окреме проживання, конфлікти, розлад у сім’ї чи навіть поданий позов про розірвання шлюбу — самі по собі не припиняють шлюб. Водночас на день загибелі військового формально:

• шлюб був зареєстрований;

• рішення суду про його розірвання не існувало.

Як наслідок, подружжя юридично залишалося чоловіком і дружиною.

Батько загиблого подав касаційну скаргу, натомість Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, керуючись наступними аргументами.

1. Шлюб припиняється лише у спосіб, прямо передбачений законом

Стаття 104 Сімейного кодексу України (СК України) чітко визначає, що шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або внаслідок його розірвання (через РАЦС або суд). Інших підстав — не існує.

2. «Фактичне припинення шлюбних відносин» — не дорівнює припиненню шлюбу

Навіть якщо:

→ подружжя не проживає разом роками;

→ не має спільного побуту;

→ не підтримує жодних стосунків;

→ один з них вважає, що сім’ї більше немає, — до моменту юридичного розірвання шлюбу вони залишаються подружжям зі всіма правами та обов’язками.

3. Окреме проживання не припиняє прав подружжя

Суд окремо звернув увагу на норми про режим окремого проживання (ст. 119–120 СК України).

Навіть якщо такий режим був би встановлений:

- він не припиняє шлюб;

- не припиняє прав і обов’язків подружжя;

- не змінює їхній юридичний статус.

4. Суд не може «заднім числом» встановлювати припинення шлюбу

Верховний Суд підкреслив ще один важливий момент: позов про встановлення факту припинення шлюбних відносин за минулий час фактично означає спробу спростувати чинний шлюб без його розірвання.

Такий підхід:

• порушує принцип правової визначеності;

• створює небезпечний прецедент для інших сімейних і майнових відносин.

5. Аналогія з «цивільним шлюбом» тут не працює

Позивач посилався на судову практику, де встановлюється факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Верховний Суд чітко зазначив:

→ це протилежні правові ситуації;

→ аналогія права тут неприйнятна;

→ коли шлюб зареєстрований, застосовується виключно СК України і правила його припинення.

Юридичний порадник для ВПО