Право на тишу: що таке секретний заповіт і навіщо він потрібен

Коли людина замислюється про майбутнє своїх близьких, вона прагне одного — щоб її воля була почута і виконана без сумнівів та суперечок. Саме тому заповіт стає важливим інструментом правової впевненості, способом подбати про рідних і водночас зберегти внутрішній спокій. У деяких життєвих ситуаціях особливого значення набуває тиша навколо прийнятого рішення — тиша, яка оберігає вибір людини до того моменту, коли він має бути відкритий.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб із повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233–1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу.

У практиці трапляються випадки, коли люди обирають секретний заповіт задля максимальної приватності та захисту від можливого тиску. Такий вибір дає змогу уникнути сімейних конфліктів, пов’язаних із майновими питаннями, та заповісти своє майно відповідно до власного бачення, незалежно від очікувань родичів. Ця форма дозволяє зберегти волевиявлення особи в таємниці до моменту його офіційного оголошення.

Відмінність між заповітом і секретним заповітом полягає в тому, що звичайний заповіт передбачає ознайомлення нотаріуса зі змістом розпорядження спадкодавця, тоді як секретний заповіт посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його текстом.

Секретний заповіт подається спадкодавцем у заклеєному конверті з проставленням на ньому особистого підпису. Розкриття такого конверта відбувається після смерті заповідача. Якщо підпис на конверті було проставлено не в присутності нотаріуса, заповідач особисто підтверджує, що підпис належить йому.

Перед посвідченням нотаріус роз’яснює заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, аби розпорядження не викликали неясностей чи спорів після відкриття спадщини.

На конверті нотаріус робить посвідчувальний напис, скріплює його печаткою та в присутності заповідача вкладає в інший конверт і опечатує. При цьому на зовнішньому конверті зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, дата народження заповідача, а також дата прийняття заповіту на зберігання. Секретні заповіти зберігаються в окремому пакеті в залізних шафах або сейфах.

Після отримання інформації про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про цю дату повідомляють членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання відоме, або здійснюють повідомлення через друковані медіа.

У присутності заінтересованих осіб і двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. За результатами складається протокол, який підписують нотаріус і свідки. У протоколі зазначаються дата, час і місце його складання, дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, прізвища, імена та по батькові осіб, присутніх при оголошенні, відомості про повідомлення тих, хто не з’явився, або про публікацію в друкованих засобах масової інформації, стан заповіту, стан конверта, у якому він зберігався, а також повністю відтворюється текст заповіту.

Нотаріус або завідувач державного нотаріального архіву після отримання заяви про скасування секретного заповіту, а також у разі посвідчення нового заповіту роблять відповідну відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.

У разі скасування секретного заповіту за заявою заповідача нотаріус повертає йому підписаний конверт, у якому зберігався секретний заповіт. Справжність підпису заповідача на такій заяві підлягає нотаріальному засвідченню.

Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України