Що потрібно знати про заповіт: чи можна його змінити або скасувати

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Законодавець надає громадянину право призначити спадкоємців особисто шляхом складання заповіту. Будь-який дієздатний громадянин може залишити за заповітом все своє майно чи його частину одній або кільком особам, які як входять, так і не входять до кола спадкоємців за законом, а також окремим організаціям чи державі.

Заповідач є вільним у виборі спадкоємців – може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом та передати своє майно не лише родичам, а й зовсім чужим людям, які не є членами родини. Спадкоємцями може бути одна або декілька осіб.

Отже, відповідно до статті 1233 ЦК України, - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Про складення заповіту заповідач може сповістити своїх спадкоємців чи інших зацікавлених осіб, а може й не знайомити їх зі своєю останньою волею, що ніяк не впливає на дійсність заповіту.

Згідно із статтею 1254 ЦК України заповідач має право в будь-який момент змінити, скасувати або скласти новий заповіт. Змінювати заповіт можна безліч разів і кожний новий заповіт скасовує попередній. Кожен новий варіант заповіту потребує нотаріального посвідчення. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Скасування заповіту є особистим правом заповідача і вчинення такої дії через представника неприпустиме ( ст. 1254 ЦК України).

За правилом, встановленим ст. 57 Закону України «Про нотаріат», нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадова особа органу місцевого самоврядування при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальному архіві чи у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і забезпечують державну реєстрацію нового заповіту, змін до заповіту, скасування заповіту у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідчена.

Скасування заповіту проводиться у порядку, встановленому ЦК України для посвідчення заповіту, як це передбачене ч. 7 ст. 1254 ЦК України, а відповідно така дія можлива за умови додержання загальних вимог до форми заповіту, які встановлені ст. 1247 ЦК України.

Загальні вимоги до форми заповіту:
1. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (у разі, якщо особа не може підписати документ, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України, а саме: якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину в її присутності підписує інша особа; підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє);
3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.
4. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати текст, посвідчення заповіту або його скасування має відбуватися при свідках (абз. 3 ч. 2 ст. 1248 ЦК України), при цьому у випадках, встановлених абз. 3 ч. 2 ст. 1248 ЦК України і ст. 1252 ЦК України, передбачається присутність не менш як двох свідків; свідки повинні прочитати документ вголос та поставити свої підписи на ньому, до тексту документа заносяться відомості про особу свідків (частини 5, 6 ст. 1253 ЦК України).

Згідно ст. 1257 ЦК заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Отже, скасування заповіту може реєструватися як на підставі нового заповіту, так і на підставі заяви про скасування заповіту. Відомості про скасування заповіту, незалежно від того, здійснене воно у формі нового заповіту або шляхом подання заяви про скасування заповіту, підлягають внесенню нотаріусом до Спадкового реєстру.

Інформація станом на 26 листопада 2025 року.

Івано-Франківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України