Центр надання адміністративних послуг

Не завжди участь людини у протиправних діях є її свідомим вибором. Іноді вона діє під тиском, погрозами або фізичним насильством, не маючи реальної можливості вчинити інакше. Українське законодавство чітко розмежовує злочини, скоєні з власної волі, та дії, виконані внаслідок примусу.

Під час війни такі випадки трапляються особливо часто. Представники країни-агресора застосовують побиття, погрози смертю чи шкодою близьким, щоб змусити українців виконувати накази, що суперечать інтересам держави. Для багатьох це стає вимушеним способом зберегти життя чи уникнути тяжких наслідків.

Саме для захисту таких людей у Кримінальному кодексі України передбачено статтю 40. Вона встановлює, що дії, вчинені під безпосереднім фізичним або психологічним примусом, коли особа була позбавлена можливості діяти на власний розсуд, не є злочином. У таких випадках людина звільняється від кримінальної відповідальності.

До прикладу, якщо конкретну людину змусили передати секретні відомості чи виконати інші дії, погрожуючи життю або здоров’ю, і він не міг обрати інший шлях, — закон визнає його невинним. При цьому відповідальність несе саме той, хто примушував до протиправного вчинку.

Принцип верховенства права передбачає, що кожен має право на справедливий захист, навіть у найскладніших обставинах. Стаття 40 ККУ — це запобіжник від несправедливого покарання.

Міністерство юстиції України