Мотивування адміністративних актів

Принцип обґрунтованості спонукає адміністративний орган належно і повно з’ясувати обставини справи, дослідити докази та інші матеріали. Якщо адміністративний акт може негативно вплинути на особу, він повинен містити мотивувальну частину, яка пояснює причини та підстави прийняття рішення.

При цьому частина 6 статті 72 ЗАП зазначає, що мотивування не вимагається, якщо:

1. Адміністративний орган задовольнив заяву, і при цьому акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб;
2. Адміністративний орган під час здійснення інспекційних повноважень не виявив порушень.

Отже, коли йдеться про сприяючі (позитивні) акти, то мотивування викладати не потрібно. І навпаки, для обтяжуючих (негативних) актів мотивування є критично важливим. Частина 1 статті 72 вимагає, щоб такі акти мали мотивувальну частину.

Мотивування має бути зрозумілим, а не лише формальним, оскільки його мета — пояснити, чому прийнято таке рішення. Це забезпечує також можливість для особи підготуватися до оскарження рішення, якщо вона з ним не згодна.

Таким чином, мотивувальна частина повинна бути структурованою і лаконічною та включати:

- дату подання заяви або скарги та стислий зміст вимог;

- фактичні обставини;

- зміст документів та відомостей, врахованих під час розгляду;

- правову оцінку обставин та висновки.

Також мають бути зазначені норми законодавства, на підставі яких прийнято адміністративний акт.

Відсутність мотивувальної частини у разі прийняття негативного акта може призвести до його скасування у разі оскарження.

Міністерство юстиції України