Поділ домашніх тварин при розлученні: правове регулювання та судова практика

Поділ домашніх та інших тварин при розірванні шлюбу — актуальне та водночас делікатне питання. Згідно цивільного законодавства, тварини належать до речей та майна, проте включені до категорій неподільних речей, що вимагає гнучкого підходу при врегулюванні подібних спорів. У нашому матеріалі детальніше розповідаємо про порядок поділу тварин та особливості цього процесу з огляду на судову практику.

Відповідно до статті 180 Цивільного кодексу України, тварини є особливим видом майна. У разі розірвання шлюбу, тварини, набуті під час спільного проживання, можуть визнаватися об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі статтею 71 Сімейного кодексу України, таке майно підлягає поділу в натурі. Якщо поділ у натурі є неможливим — така річ присуджується одному з подружжя з відповідною грошовою компенсацією іншому. Цей підхід застосовується і до поділу домашніх тварин, з урахуванням їх неподільності.

Порядок поділу тварин

За домовленістю

Подружжя має право самостійно визначити порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном, у тому числі — вирішити, з ким залишиться домашня тварина після розірвання шлюбу. Відповідно до статей 69 і 70 Сімейного кодексу України, подружжя може укласти домовленість щодо поділу майна без звернення до суду.

Така домовленість може мати усну або письмову форму, однак письмова форма рекомендується у разі наявності цінного майна або потенційного спору. У цьому випадку порядок передання тварини визначається самими сторонами, без застосування спеціальних критеріїв чи обмежень.

Через Суд

У разі відсутності згоди між подружжям питання поділу тварини розглядається судом у порядку поділу спільної сумісної власності. Судова практика в Україні щодо цього питання не є однозначною. У більшості випадків Суд визнає тварину неподільною річчю, передає її у власність одному з подружжя та зобов’язує іншу сторону виплатити компенсацію — як правило, ½ ринкової вартості тварини. Також у деяких випадках Суди визнають за кожною стороною право власності на ½ ідеальну частку тварини, що формально означає спільне користування (наприклад, по черзі). Такий підхід застосовується рідко, оскільки фактично є складним для реалізації.

Обставини та документи, які враховує Суд

У судовій практиці при вирішенні питань про поділ тварин враховуються такі обставини:

- хто з подружжя зазначений власником у документах (ветеринарному паспорті, реєстраційних базах);

- за ким фактично здійснювався догляд за твариною;

- на кого були оформлені витрати на харчування, лікування, утримання;

- з ким тварина проживала останнім часом;

- наявність у сторін належних умов для подальшого утримання;

- інші обставини, що мають істотне значення, зокрема інтереси дітей або особливі потреби (наприклад, якщо тварина є собакою-поводирем для особи з інвалідністю).

Для підтвердження права на тварину або обґрунтування своєї позиції в суді можуть бути використані такі документи:

- ветеринарний паспорт тварини;

- реєстраційне свідоцтво або сертифікат походження;

- договір купівлі-продажу (якщо є);

- чеки на придбання корму, медикаментів, аксесуарів;

- свідчення осіб, які можуть підтвердити, з ким проживала і хто доглядав за твариною.

- висновок експерта про вартість тварини;

Компенсація вартості тварини визначається на основі її ринкової вартості. Для цього залучається атестований експерт, який враховує породу, вік, родовід, стан здоров’я, тощо.

З огляду на особливості вирішення спорів щодо поділу тварин, доцільно заздалегідь фіксувати всю відповідну документацію, повʼязану з тваринами. У разі виникнення спору ці документи можуть підтвердити факт спільного набуття тварини, фактичне її утримання та слугуватимуть важливими доказами у суді. Забезпечення доказової бази ще до розірвання шлюбу дозволяє захистити свої права та мінімізувати ризик додаткових конфліктів.

Інформація станом на 02.08.2025

#Міністерство юстиції України