Законність як основа діяльності адміністративних органів

Закон України «Про адміністративну процедуру» (ЗАП) є одним із ключових нормативних актів, що регулює діяльність адміністративних органів в Україні. Особливе місце в ньому займає стаття 6, яка закріплює принцип законності в адміністративному провадженні. Він гарантує, що адміністративні органи діють виключно в межах своїх повноважень та на основі чинного законодавства. Це забезпечує захист громадян від свавілля влади, зокрема у випадках, коли органи можуть застосовувати дискреційні повноваження.

Складові принципу законності:

1. Дотримання законодавчих меж

Адміністративні органи зобов’язані здійснювати свою діяльність на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, що були ратифіковані Верховною Радою. Це означає, що адміністративні органи не мають права приймати рішення або здійснювати свої повноваження на підставі неузгоджених з законом підзаконних актів, діяти на власний розсуд або перевищувати свої повноваження. Кожне рішення, прийняте адміністративним органом, має чітко відповідати чинному законодавству та бути спрямованим на забезпечення прав і свобод громадян.

1. Пріоритетність закону над підзаконним актом

Адміністративні органи мають право використовувати інші нормативно-правові акти, прийняті органами державної влади, органами місцевого самоврядування або органами Автономної Республіки Крим. Однак такі акти можуть застосовуватися тільки в тому випадку, якщо вони не суперечать Конституції та законам України.

Це означає, що підзаконні акти не можуть обмежувати права чи свободи громадян або встановлювати додаткові вимоги, які не передбачені законодавством. У випадку конфлікту між законом та підзаконним актом, пріоритет завжди надається закону. Якщо ж адміністративний орган намагається обґрунтувати свої рішення виключно на підставі підзаконних актів, це може стати підставою для їх оскарження та визнання незаконними.

1. Законність дискреційних повноважень

Дискреційні повноваження – це право адміністративного органу самостійно обирати варіант рішення або дії у межах законодавства. Це право може надавати органу певну свободу дій, однак воно суворо обмежується законом.

Здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним при дотриманні наступних умов:

- Дискреційні повноваження мають бути передбачені законом.

- Виконання таких повноважень має здійснюватися у межах та у спосіб, що відповідає Конституції та законам України.

- Рішення повинні бути спрямовані на досягнення мети, з якою дискреційне повноваження було надано органу.

- Орган не має права відступати від власної практики в аналогічних справах без обґрунтованої причини.

Таке положення є важливим механізмом захисту прав громадян від можливого зловживання владою та свавілля з боку адміністративних органів. Воно вимагає від адміністративних органів послідовності у прийнятті рішень, що сприяє передбачуваності та правовій визначеності.

1. Обов’язковість рішень Верховного Суду

Рішення Верховного Суду, в яких тлумачиться певна правова норма, повинні бути враховані при прийнятті рішень на місцях.

Це гарантує, що рішення будуть прийматись на основі законодавства та судової практики, а не індивідуальних інтерпретацій адміністративних органів. Також громадяни можуть бути впевненими в тому, що рішення будуть прийняті на основі єдиного підходу.

1. Автоматичне відновлення порушених прав громадян

Цей пункт передбачає, що адміністративні органи зобов’язані самостійно відновлювати порушені права, свободи або законні інтереси осіб, не чекаючи на подання скарги або позову. Це зобов’язання стосується всіх випадків, коли адміністративний орган виявляє порушення, допущене ним раніше.

Це нововведення має значне практичне значення, оскільки воно сприяє оперативному виправленню помилок адміністративних органів без необхідності залучення судових процедур. Воно також спрямоване на запобігання повторення аналогічних порушень у майбутньому.

#Міністерство юстиції України