Що таке посттравматичне зростання?

Посттравматичне зростання (ПТЗ) – це стан, коли людина, яка постраждала від ПТСР, знаходить нові шляхи та способи, щоб жити по-іншому, ніж до травматичних подій.

Після травми людина знаходиться в реакції гніву, втечі або відключення. Поки наявні такі реакції – буде розвиватись ПТСР. Зростання виникає тоді, коли людина усвідомила і зіткнулась зі своїми почуттями.

"Якщо зустрітись зі своїм найбільшим болем і пережити його всередині себе, розуміючи, що емоційні болі та почуття нас не вбивають – тоді можна піти в зростання", – пояснює психологиня Анжела Тіттел.

Не всі, хто пережив травму, досягають посттравматичного розвитку. Але для тих, хто його зазнав, позитивні зміни можуть залишитися на все життя.

За оцінками дослідників, від половини до двох третин людей, які пережили травму, можуть досягнути посттравматичного зростання.

"Посттравматичне зростання (ПТЗ) – позитивні психологічні зміни, які відбуваються після переживання складних життєвих обставин. За розвитку посттравматичного зростання ми спостерігаємо, що людина починає діяти в позитивному ключі, її мотивація базується на позитивній меті, а не на гнівних емоціях.

Людина, яка має творчий чи позитивний мотив – спокійно іде своїм шляхом, у неї немає імпульсивності, дії поступові та виважені", – пояснює психологиня.

Елементами зростання є:

• визначення нового життєвого шляху та зміна пріоритетів;
• здатність краще влаштовувати своє життя, що демонструє тісний зв'язок із вмінням справлятися з труднощами;
• відчуття більшої близькості та емпатії до інших, що сприяє розширенню соціальних мереж.

Основні ознаки того, що ви переживаєте посттравматичне зростання:

• Більше цінуєте життя: усвідомлюєте цінність життя або цінуєте кожен день так, як раніше не цінували.
• Покращились стосунки з іншими людьми: у вас може з'явитися відчуття близькості, підвищитися співчуття або усвідомлення того, що ви можете розраховувати на інших у кризові моменти.
• З’явились нові можливості: розвиток нових інтересів, новий життєвий шлях або готовність змінювати речі, які потребують покращення.
• Особиста сила: усвідомлення того, що ви можете впоратися зі складними речами, що ви сильніші, ніж думали.
• Духовні зміни: глибше розуміння духовності або міцніша віра, аніж була до травми.
• Пусковим чинником в розвитку посттравматичного стресового розладу та посттравматичного зростання є стрес (гострий чи хронічний), проте шляхи розвитку різні.

Людина повинна пережити посттравматичний стресовий розлад, перш ніж зможе відчути посттравматичний ріст. Без симптомів ПТСР попередньо будь-яке зростання можна віднести до стійкості – резилієнсу, а не до зростання, пов'язаного з травмою.

Резилієнс – це внутрішня твердість, коли людина знає, хто вона, як і для чого вона живе та що може. Коли зовнішня оцінка та події не впливають надзвичайно сильно на людину та не змінюють її.

У такому випадку людина проходить через стресові ситуації, але вони не руйнують її, не вводять у ПТСР. У людини є усвідомлення та готовність діяти за своїми почуттями.

Наприклад – страх. Людина боїться не події, а того, що вона відчує, якщо подія відбудеться. А усвідомлення, резилієнс – це вміння зустрітись з цими почуттями, відчути своє безсилля та прожити цей емоційний біль. А коли страх проходить – виникає внутрішня твердість, людина знає, що вона може впоратися.

Щоб розвинути резилієнс, потрібно пізнавати себе. Можна звернутись до фахівця або шукати безплатні якісні джерела з психології. Не варто зневажати те, що непокоїть, а дивитись на причину і розвиватись.

#Центр психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України