Сімейні відносини

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Також Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім’ї, визначеними у ньому.

Не регулює Кодекс сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їхніх учасників та інтересів суспільства.

Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Жінка та чоловік мають рівні права та обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист .

Водночас сімейні відносини можуть бути врегулювані за домовленістю (договором) між їхніми учасниками.

Так, Сімейним кодексом України передбачена можливість укладення, зокрема, таких договорів:

шлюбний договір. Більше про шлюбний договір у нашому матеріалі за https://cutt.ly/7eTaQm2S

договір про порядок користування майном, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності;

договір про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності;

договір подружжя про надання утримання;

договір про припинення права на утримання;

договір про визначення місця проживання дитини в разі розірвання шлюбу та про умови здійснення права на особисте виховання дітей тим з батьків, який буде проживати окремо;

договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з батьків, хто проживає окремо від дитини;

договір між батьками про сплату аліментів на дитину;

договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Окрім вищевказаних правочинів законодавством дозволено укладати договори, які прямо не передбачені Кодексом.

Також особи, які проживають однією сім’єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов’язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Крім того, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Звертаємо увагу, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Докладніше: https://cutt.ly/OeTa7OIy

Інформація станом на 16.09.2024

#Міністерство юстиції України