Як прийняти свою інвалідність та жити повноцінним життям

Чому важливе саме прийняття?

Коли людина бореться із собою та своєю інвалідністю, вона втрачає смак життя. Втрачає моменти радості і акцентує на своїх негативних, як їй здається, особливостях.

При переживанні складних подій у людини проходить кілька стадій, і перша зустріч з власною інвалідністю не виняток.

Агресія, торг, заперечення — ці стадії переживання ситуації не піддаються чіткій хронології, вони можуть змінюватись місцями, а якісь і не усвідомлюватись. У кожної людини по-різному це відбувається. Але коли всі душевні сили спрямовані на опір обставинам, що склалися, їх не залишається більше ні на що: ні на кохання, ні на розвиток стосунків, ні на творчість і роботу.

Про це говорять в рівненському КЗ «Будинок Ветеранів» РМР

Ось як проходять етапи прийняття складної інформації у людини:

Заперечення

У момент, коли на людину валиться інформація про нещастя, їй може здатися, що світ перевернувся. Відчуваючи самотність, відсутність перспектив, паніку, людина думає: "Не може бути, це все відбувається не зі мною!" Людина намагається ситуацію заперечувати, захищаючи себе від нестерпного душевного болю.

Торг

Активізуються захисні ресурси організму, щоби виправити, вилікувати, врятуватися. На цьому етапі людина шукає вихід із ситуації, пробує усі можливі методи і часто стає жертвою всіляких недобросовісних цілителів. На жаль, люди, що захворіли, часто звертаються до подібної допомоги, затягуючи тим самим або посилюючи і без того складну ситуацію.

Агресія

Це один із різновидів психологічного захисту, який характеризується пошуком винних. Оскільки якщо є «винний», то ситуацію начебто можна виправити. Звинувачуються всі, причому найчастіше незаслужено. Часто агресія обертається аутоагресією, коли людина звинувачує себе: «Я сам винен і цілком заслужив на це».

Прийняття ситуації

Це зовсім не означає пасивності. Це може звучати приблизно так: «Я прийняв ситуацію, як є, а тепер я вирішую, що можу зробити в обставинах, щоб допомогти собі адаптуватися до життя найкращим чином». Важливо визначитись, на кого можна розраховувати і в якому обсязі (родичі, друзі, держава).

Як собі допомогти

Усі свої хворобливі переживання та емоції потрібно просто вчитися називати: „Мені страшно“, „Я злюсь“, „Я відчуваю розпач та безсилля“. Коли ми позначаємо свої емоції, даємо їм назву, ми тим самим знижуємо внутрішню напругу та болючі відчуття від того, що відбувається.

Агресивні почуття важливо проживати, усвідомивши, що маємо право їх переживання. Важливо навчитися виплескувати негатив, що накопичився, не руйнуючи себе і оточуючих. Якщо ви відчуваєте, що задихаєтеся від розпачу, гніву чи агресії на життя та її обставини, то спробуйте наступне:

• Побийте диванну подушку, посуд або постріляйте у тирі.

• Напишіть на папері все, що ви думаєте про ситуацію, складіть і розірвіть на клаптики.

• Голосно кричіть або співайте про свій біль.

• Спробуйте інтенсивні фізичні вправи (експресивний танець, махи руками).

Як почати жити повноцінним життям

Забудьте про позицію «Я – жертва». Усвідомте, що ви несете відповідальність. Ви – причина того, що відбувається у вашому житті. І вам обов'язково потрібно буде зробити наступні кроки:

Плани на майбутнє. Важливо поставити конкретні стратегічні питання. Що я далі планую робити, щоби вирішити проблему? Які кроки слід зробити, хто компетентний у вирішенні того чи іншого питання? Хто мені може допомогти?

Повноцінне спілкування. Не забувайте про ваших близьких, родичів та друзів, спілкування з якими також може стати вашим ресурсом. Людина, яка потрапила у скрутну ситуацію, не повинна залишатися в ізоляції. Багато хто відчуває себе покинутими, наодинці з проблемою, рвуть колишні зв'язки, навіть у своїй сім'ї хвора людина може відчути себе самотньою. Не вірте встановленню, що «чуже горе нікого не чіпає». На те й існують близькі люди, щоб бути поряд не лише у хвилини свят та урочистостей, а й у складні періоди життя.

Соціальне життя. Як перестати боятися косих поглядів перехожих? Що ми самі транслюємо, то люди й помічають. Усвідомте свої плюси, читайте та дізнавайтеся нове, щоб стати цікавим співрозмовником. А ще стежте за своїм зовнішнім виглядом — це надасть вам впевненості.

Самооцінка. Щоб прийняти себе, необхідно стабілізувати самооцінку. Підвищити її можна, перебуваючи якнайчастіше в ситуації успіху. Знайдіть справу до душі та реалізуйтеся в цьому напрямі. В дорозі до досягнення мети продумайте 2-3 запасні варіанти, а якщо все одно не отримуєте позитивний досвід, то змінюйте стратегію чи діяльність.

І пам'ятайте — інвалідність це не вирок. Бережіть себе і будьте здорові!

фото: Invictus Games:Team Ukraine

#Коаліція ветеранських просторів