Центр надання адміністративних послуг

Виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини стало переконливим свідченням послідовної політики держави у приведенні національного законодавства та судової практики у відповідність до європейських стандартів.

Упродовж останніх років Україна зробила відчутний крок уперед у сфері захисту прав людини. Цей прогрес став можливим завдяки комплексним законодавчим змінам, інституційним реформам і трансформації судової практики — крокам, спрямованим на реальне виконання рішень ЄСПЛ.

Прогрес у цифрах

З моменту приєднання до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у 1997 році проти України було ухвалено 2 222 рішення, з яких 1 178 припало на період після 2017 року. Саме у 2017–2025 роках ЄСПЛ відхилив вимоги заявників на понад 60 мільярдів євро, що становить більш як 99,9 % від загальної суми вимог.

Системні зміни підтверджуються також Комітетом міністрів Ради Європи (КМ РЄ), який станом на 15 серпня 2025 року припинив нагляд за виконанням 1 429 рішень ЄСПЛ у справах проти України. Завдяки повному виконанню окремих рішень та усуненню першопричин порушень, КМ РЄ також зняв з контролю 136 рішень у «керівних справах», що стали індикатором сталого прогресу у сфері захисту прав людини.

Важливо, що станом на серпень 2025 року Україна не має кредиторської заборгованості за рішеннями ЄСПЛ. Це демонструє послідовність держави у виконанні міжнародних зобов’язань та формує надійний фундамент для подальшого розвитку правової держави.

Реформування кримінальної юстиції: шлях до європейських стандартів

Серед ключових сфер трансформації особливе місце посідає реформування кримінальної юстиції. Зокрема, у 2024 році було завершено виконання рішення у справі «Чанєв проти України», яка стосувалася порушення права на свободу. У рішенні ЄСПЛ наголосив, що через законодавчі прогалини заявник утримувався під вартою у період між завершенням слідства та початком судового розгляду без відповідної ухвали суду. У жовтні 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2690-IX про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та встановлення порядку перегляду тримання під вартою в період між закінченням розслідування та початком судового розгляду, усунувши відповідну прогалину.

Значний прогрес досягнуто у сфері захисту конфіденційності кореспонденції ув'язнених. Виконання рішення у справі «Сергій Волосюк проти України» призвело до суттєвих змін у пенітенціарній системі. Тепер працівники слідчих ізоляторів не можуть контролювати листи затриманих, адресовані Омбудсмену, Європейському суду, міжнародним організаціям, прокурорам та адвокатам. Кореспонденція від цих органів передається ув'язненому в запечатаному конверті, що гарантує дотримання права на приватність. Листування з адресатами, які не належать до кола захищених осіб, може перевірятися лише за письмовим дозволом начальника колонії, у якому зазначається строк такої перевірки.

Рішення у справі «Жердєв проти України» стало поштовхом до комплексних змін у поводженні з неповнолітніми в ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ). Нові правила внутрішнього розпорядку ІТТ гарантували затриманим право користуватися власним одягом і взуттям, а Закон «Про Національну поліцію» заборонив застосування фізичної сили до малолітніх осіб, за винятком випадків збройного нападу чи загрози життю. Крім того, в усіх ІТТ впроваджено систему «Custody records», яка забезпечує контроль за діями поліції та запобігає незаконним затриманням і жорстокому поводженню.

Вирок ЄСПЛ у справі «Тросін проти України» зумовив значне розширення права довічно ув'язнених на сімейні побачення через зміни до Пенітенціарного кодексу. Тепер довічно засуджені можуть мати одне короткострокове побачення на місяць (до чотирьох годин) та одне тривале побачення раз на два місяці (до трьох днів) з близькими родичами, включаючи подружжя, батьків, дітей та інших членів сім'ї. Законодавство також гарантує рівні права на побачення для жінок і чоловіків та визнає право на тривалі побачення для фактичного подружжя з спільними неповнолітніми дітьми.

Справа «Горшков проти України» сприяла кардинальному реформуванню підходів до примусових заходів медичного характеру у кримінальному процесі. Відтоді законодавство передбачає регулярний судовий перегляд рішень про примусове лікування, можливість їх оскарження та обов’язкову участь пацієнта у засіданнях. Це посилило гарантії прав осіб, які перебувають на примусовому лікуванні, та зробило процедури більш прозорими і контрольованими.

Прецедент у справі «Охріменко проти України» призвів до обмеження застосування наручників до ув'язнених під час медичного лікування через зміни до внутрішніх правил пенітенціарних установ та Закону про попереднє ув'язнення. Тепер працівники можуть застосовувати наручники та інші спеціальні засоби лише у виняткових випадках для припинення фізичного опору чи насильства, коли інші методи виявляються неефективними. При цьому категорично заборонено приковувати засуджених до предметів меблів. Ці зміни забезпечили гуманне поводження з ув'язненими під час стаціонарного лікування та усунули практики, що принижують людську гідність.

Важливою віхою стало вирішення проблеми металевих клiток у судових засiданнях. Справа «Луценко проти України (№2)» призвела до вилучення металевих загороджень у більшості судів та встановлення скляних конструкцій. Водночас змінилася судова практика: навіть у судах, де металеві загородження ще не демонтовані, судді задовольняють клопотання про перебування підозрюваних поза межами таких загороджень.

Своєю чергою, Справа «Максименко проти України» зумовила прийняття оновленого Кримінально-процесуального кодексу 2012 року, який передбачає зобов'язання органів влади забезпечувати безкоштовну правничу допомогу на всіх етапах кримінального провадження. Це право також гарантоване Законом «Про безоплатну правову допомогу».

Захист цивільних прав та забезпечення рівних можливостей

У сфері захисту цивільних прав Україна також продемонструвала позитивні результати. Завдяки виконанню рішення у справі «Селигененко та інші проти України» було усунено дискримінаційні обмеження, які не перешкоджали внутрішньо переміщеним особам у праві голосу на місцевих виборах. Виборчий кодекс України 2019 року дозволив ВПО брати участь у місцевих виборах без зміни зареєстрованого місця проживання в паспорті, а спеціальні поправки 2020 року спростили процедуру визначення виборчої адреси за місцем фактичного проживання.

Важливим кроком стало вирішення проблеми обмеження права на виїзд за кордон для боржників. Після рішення у справі «Стецов проти України» до Цивільного процесуального кодексу було внесено зміни: суд отримав повноваження скасовувати тимчасові заборони на виїзд за мотивованою заявою боржника. Крім того, у разі відмови особа має право повторно звернутися до суду, якщо з’явилися нові обставини. Це посилило гарантії свободи пересування та запровадило більш справедливий механізм контролю.

Особливу увагу було приділено захисту права на приватність у медичній сфері. Після рішення у справі «М.К. проти України» були посилені гарантії конфіденційності результатів тестування на ВІЛ. Законодавство чітко закріпило, що ці відомості становлять лікарську таємницю і можуть бути розголошені лише за згодою пацієнта. За незаконне поширення такої інформації передбачена не лише дисциплінарна чи адміністративна, а й кримінальна відповідальність. Крім того, у військово-лікарській експертизі замість прямої вказівки на ВІЛ-статус використовується нейтральне формулювання «хронічна ретровірусна інфекція», що дозволяє уникнути стигматизації.

Виконання рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» сприяло перегляду підходів до питання поновлення дієздатності. Завдяки законодавчим змінам недієздатні особи отримали прямий доступ до судів, а обмеження щодо визнання людини недієздатною стали тимчасовими та підлягають регулярному перегляду.

Фундаментальні зміни також відбулися у судовій системі України. Виконання рішення у справі «Центр «Украса» проти України» призвело до закріплення на законодавчому рівні принципу правової визначеності, що гарантує остаточність судових рішень (res judicata) та унеможливлює зловживання процесуальними правами з боку сторін чи їхніх представників. Відповідні зміни закріплено Господарському та Цивільному процесуальних кодексах.

Системний підхід у подоланні викликів

Системний характер реформ підтверджується створенням комплексних стратегічних документів. У 2021 році було схвалено Стратегію протидії катуванням у системі кримінальної юстиції, а у 2022 році — Стратегію реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року. Ці документи передбачають комплексне вирішення системних проблем та створення ефективних механізмів захисту прав людини.

Завдяки цим змінам, у 2023 році Комітет міністрів Ради Європи вперше з 2005 року почав припиняти нагляд за індивідуальними справами у групі «Каверзін/Афанасьєв/Бєлоусов проти України», яка стосується жорстокого поводження з боку правоохоронців. Станом на серпень 2025 року було закрито 12 таких справ.

Того ж року спільним наказом Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань та Міністерства юстиції було затверджено порядок взаємодії між цими органами та Уповноваженим у справах ЄСПЛ. Документ визначає, як саме проводиться розгляд справ і забезпечується виконання рішень Суду, особливо у випадках катувань чи іншого нелюдського поводження. Це стало важливим кроком для створення ефективної системи розслідування та запобігання порушенням прав людини.

Послідовне виконання рішень Європейського суду з прав людини є переконливим сигналом про відданість держави цінностям демократії та верховенства права. Завдяки послідовним реформам Україна поступово долає наявні виклики та посилює державну політику, орієнтовану на людину.

Міністерство юстиції України