В яких випадках орган державної реєстрації відмовляє у проведенні державної реєстрації нормативно-правового акта

Підстави відмови у державній реєстрації нормативно-правового акта визначаються Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі – Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731.

Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції відмовляє у державній реєстрації, якщо нормативно-правовий акт :

порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи і законні інтереси громадян та юридичних осіб або покладає на них не передбачені законодавством обов’язки (наприклад, суб’єкт нормотворення покладає на адресатів акта відповідальність, яка не передбачена чинним законодавством України);

виходить за межі компетенції органу, що його видав (наприклад, суб’єкт нормотворення видає нормативно-правовий акт, що регулює суспільні відносини, які входять до компетенції органу місцевого самоврядування);

містить норми, що призводять або можуть призвести до вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень (наприклад, у нормативно-правовому акті зазначено не вичерпний перелік підстав для надання чи відмови у наданні певних послуг чи благ);

видано за наявності будь-якої з обставин, визначених у частині першій статті 25 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” (на підставі повідомлення ДРС) (наприклад, порушено порядок погодження/оприлюднення проекту регуляторного акта або таке погодження відсутнє або у погодженні було відмовлено);

не узгоджено із суб’єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами відповідно до законодавства, не узгоджено з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини або з Урядовим уповноваженим з прав осіб з інвалідністю (наприклад, нормативно-правовий акт стосується прав осіб із інвалідністю, однак його проект не погоджений із Урядовим уповноваженим з прав осіб з інвалідністю);

не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт (наприклад, суб’єкт нормотворення отримує доручення від профільного міністерства розробити нормативно-правовий акт у певній сфері суспільних відносин, натомість такий суб’єкт звужує або, навпаки, розширює своїм актом таку сферу регулювання).

Крім того, орган державної реєстрації відмовляє в проведенні такої реєстрації та одночасно скасовує рішення про державну реєстрацію зареєстрованого нормативно-правового акта, якщо суб’єкт нормотворення не врахує (частково врахує) висловлені органом державної реєстрації зауваження або врегульовує в такому акті інші питань, що не стосуються зазначених зауважень.

Додатково інформуємо, що суб'єкт нормотворення має право протягом десяти днів після отримання рішення про відмову в державній реєстрації, звернутися до керівника органу державної реєстрації із заявою про його перегляд з поданням додаткових матеріалів, що обґрунтовують потребу в такому перегляді. Також таке рішення може бути оскаржено до Мін’юсту з дотриманням зазначеного десятиденного строку або в судовому порядку.

Суб’єкт нормотворення зобов’язаний скасувати прийнятий нормативно-правовий акт у п’ятиденний строк з дня отримання рішення про відмову або за результатами розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації. Копія акта про скасування нормативно-правового в зазначений строк направляється до органу державної реєстрації.

#Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції