24 серпня набрав чинності Закон України 3680-IX, яким, зокрема, введено поняття “домашній працівник” та врегульовано особливості його праці

А Ви як вважаєте, домашній працівник - це той, хто працює вдома, чи той хто виконує домашню роботу? Гайда розбиратися разом! #Новини #PROТрудовіправа

Домашній працівник - це нове поняття, яке НЕ є тотожним із надомним або дистанційним працівником.

Отож, відповідно до нової ст. 173-2 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) домашній працівник - це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.

Домашньою працею вважається робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором. Водночас НЕ вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць.

Водночас домашні працівники можуть займатися різноманітною роботою: доглядати дітей, допомагати по господарству, готувати, бути репетиторами тощо.

Які особливості трудових відносин з домашніми працівниками?

З домашніми працівниками обов'язково укладається письмовий трудовий договір, в якому зазначаються, в тому числі:

місце роботи;

опис виду і характеру роботи у формі, достатній для розуміння особою без спеціальних фахових знань обсягу своїх трудових обов’язків;

умови оплати праці (її розмір, періодичність, строки виплати, спосіб розрахунку, оплата роботи в нічний та надурочний час, у вихідні, святкові та неробочі дні);

тривалість робочого часу і часу відпочинку, порядок залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні тощо.

У трудовому договорі, укладеному з домашнім працівником, може бути передбачено платне чи безоплатне надання роботодавцем житла домашньому працівнику в користування.

У разі платного надання житла в користування домашньому працівникові такі відносини регулюються актами цивільного законодавства, тобто фактично йтиметься про оренду житла.

Але, зверніть увагу! Роботодавець не має права самостійно проводити відрахування із заробітної плати в рахунок плати за користування житлом.

Домашньому працівнику має бути забезпечена повага до його честі та гідності, невтручання в його особисте життя. В свою чергу домашній працівник не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформації про домогосподарство без згоди роботодавця, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини

Домашній працівник, який проживає в житлі домогосподарства самостійно визначає місце для проведення часу відпочинку у вільний від роботи час або у період відпустки. Роботодавець НЕ має права вимагати передати йому на зберігання будь-які документи домашнього працівника (наприклад, паспорт).

Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може передбачати періоди очікування, які вважаються годинами роботи, під час яких домашній працівник не може розпоряджатися своїм часом на власний розсуд у зв’язку з необхідністю бути готовим до виконання за дорученням роботодавця передбачених договором трудових обов’язків.

Кожна зі сторін має право на припинення трудового договору на загальних підставах, передбачених трудовим законодавством.

Водночас у разі звільнення з ініціативи роботодавця останній повідомляє про це домашнього працівника не менше ніж за 14 днів, якщо інше не передбачено трудовим договором.

Своєю чергою домашній працівник має право негайно в односторонньому порядку розірвати трудовий договір з роботодавцем у разі вчинення стосовно нього членом домогосподарства винних дій, які посягають на честь чи гідність домашнього працівника, або втручання в його особисте життя.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності.

Якщо домашній працівник вирішив сплачувати ЄСВ, його розмір становить 22 % суми, що визначається таким платником самостійно, але не менше за розмір мінімального страхового внеску (тобто, 1760 грн) та не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ (тобто, 26 400 грн).

#Юридичний порадник для ВПО